Народжена від сонечка, щаслива від роси,

Живу в чарівнім світі і фентезі, й краси,

Мене леліє сонечко, і вітер обвіва, -

Від щастя і від радості йде колом голова...

Навкруг краса неписана: і квіти, і пісні,

І звуки-трелі птахів – чарівні, голосні.

Хіба це не фантастика? Ану мерщій скажи!

Усе це дане Богом, то ж всім і дорожи!

Збудую я , напевне, свій чудо-корабель,

Назву його по праву – “Моя Марісабель”.

І до зірок на ньому помчуся восени

Нехай мене вітають   берези й ясени...

Заглянуть хочу в простори, у дивні у світи,

Прокласти хочу людям   до зір свої мости...

І хай ця мрія буде в   і людяна, й проста,

Хай щастя з неї в березні, як мальва, пророста...

А ще я хочу дуже, щоб в світі не було

Ні зла, ні горя й суму! А все навкруг цвіло!

І щоб було доволі  і  хліба на  столі,

Й курликали не журно у небі журавлі...

Щоб у нас газу й нафти , як завжди, було море,

І  до людей у хату щоб не вдиралось горе.

Щоб у дітей завжди були бабусі й мами,

І щоб ходили швидше листи і телеграми...

І щоби це не снилось, - здійснилось наяву,

Щоб я переконалась, що я таки живу!

Щоб я могла побачить моря і океани,

І щоб мої збулися задумані всі плани.

Щоб зникло на землі навік страшенне лихо,

Щоб завжди було мирно, і затишно, і тихо...

І на землі, і в космосі – з води всім і з роси!

Живімо в світі фентезі й чарівної краси!