Колись давно на цьому світі була країна Фанта. У ній проживали веселі балакучі тварини, грізні мінотаври, слухняні кентаври та фантастичні істоти. Жили фантанійці мирно, бо королем у них був добрий і розумний ведмідь Йорик. Він мав дружину - красуню Міну. Усе було добре у королівстві мудрого Йорика, проте засмучувало лише одне: вони з Міною не мали дітей.
Одного ранку король прокинувся і почув радісну новину: у нього народився син! Йорик-ведмідь мерщій побіг до дружини. У святково прикрашеній квітами кімнаті біля новенької дерев'яної колиски сиділа щаслива Міна. Король замилувався ведмежатком, яке спокійно спало.
-Він прекрасний, як ти, але трішки схожий і на мене, - усміхався Йорик. Яке ж ім'я ми йому дамо? Адже наш син - майбутній король країни Фанти!
- Ми назвемо його Йоршан, що значить мужній воїн. Можеш скликати народ, - відповіла Міна.
Щаслива звістка миттю облетіла країну, і всі мешканці зібралися біля палацу. Король вийшов на балкон і заговорив:
- Жителі фантанійські! Я скликав вас сюди цього прекрасного дня для того, щоб повідомити щасливу звістку: народився майбутній король! Ім'я його -
Йоршан. Поклоніться йому!
Йорик підніс ведмежатко високо вгору і всі, хто стояв біля палацу, радісно вигукнули:
- Хай живе Йоршан! Хай живе майбутній король Фанти!
На радощах король влаштував гучний бенкет і проголосив гномів дядечками малого, фей - тітоньками, кентаврів та мінотаврів - вірними охоронцями, а всіх, хто бажав - хрещеними батьками. Мешканці раділи і кричали:
- Слава доброму королю Йорику! Ура!
Пролетіли роки. Йоршан виріс, змужнів. Здавалося, він незламний, непідступний, але душа його була по-дитячому доброю та щирою. Молодий король піклувався про народ і чомусь дуже боявся за своїх стареньких батьків. Як виявилося, недарма.
Поряд із країною Фантою жили войовничі та жорстокі люди, яких називали мінорінами. Вони ворогували з Фантією. Одного дня міноріни несподівано напали на фантанійців і почалася війна. Тривалою, страшною і жорстокою була битва, але фантанійці все-таки перемогли. Але в нерівному бою загинув король Йорик.
Коли старому королю віддавали останні почесті, плакали всі. Навіть сонце посмутніло, засумувало небо, притихли ліси та ріки. А молодий король Йоршан з горя заревів так, що листя затремтіло на деревах і птахи злетіли високо вгору. І поклявся син помститися за батька.
З тих пір минуло багато часу, змінився світ. Але й тепер усі ведмеді, коли бачать людину, грізно ревуть і готові її роздерти.
Осіпова Олександра Романівна 9 років, жіночий
09246
Київська обл., Кагарлицький р-н, с Переселення,
Площа Миру, 12
Керівник школи: Касяненько О.М
Педагог: Махун Т.О. | 
