Космічні ракети плавно приземлилися. Синхронно відкрилися люки, і коротуни по трапах зійшли на землю. Всі мешканці Квіткового міста радісно вітали відважних мандрівників. Найбільше радів Незнайко. Він цілував кожну квіточку, що траплялася йому, вітався з кожним перехожим і навіть з кожним жучком – павучком.

Ще не встигли Гвинтик зі Шпунтиком транспортувати ракети в ангар, як Незнайко запропонував відправитись у нову подорож . Знайко схопився за голову і побіг додому.

" Ти невиправний! " - вигукнула Ромашка Незнайкові. Малюк образився на всіх. Він взяв вудочку і пішов рибалити. Квіткове місто стояло на березі Огіркової річки. В ній водилося безліч риби. Незнайко сів на березі і замислився. Він спостерігав за листочками, які пливли за течією. Аж раптом в його голові народилася ідея. Він швидко зібрав вудочку і помчав до Знайки.

Знайко вів спостереження у підзорну трубу і щось записував у свої численні щоденники. Раптом у двері хтось постукав. Це був Незнайко. Знайко не дуже зрадів, але гостя впустив у дім. Незнайко охоче поділився з товаришем своїми ідеями. Огіркова річка кудись впадає. Можливо в море. І чому б коротунам не пересвідчитися у цьому. Можна перебудувати космічну ракету в субмарину і відправитись у морську подорож. Знайко поміркував і зібрав нараду. Були запрошені механіки Гвинтик і Шпунтик. Вони повинні були побудувати диво -корабель для надводних і підводних подорожей за кресленнями, що їх зробив Знайко. Лікар Пілюлькін мав підібрати надійну команду. А головним консультантом у цій подорожі був призначений професор морських наук Якірець. Всі взялися до роботи.

У назначений час все місто зібралося на березі Огіркової річки, щоб спустити на воду диво - корабель і провести відважних мандрівників у нову подорож. Команда була майже та сама , що і під час подорожі на Місяць. Долучився Якірець, без якого морська експедиція була б не доречною. Пончик не погоджувався їхати, але Незнайко пообіцяв йому нечувані ласощі в заморських містах, і той погодився. А ще Незнайко взяв з собою Бульку, бо песик дуже нудьгував без свого господаря. Щоб економити паливо, Гвинтик і Шпунтик поставили вітрила. Вітер був попутний і на повних вітрилах поніс мандрівників назустріч пригодам.

Корабель йшов за течією. Квіткове місто зникло з виду. Навколо розкинулися прекрасні пейзажі. Траплялися невідомі містечка. Там також жили коротуни, які радо вітали " Мрію ". У Запасливому місті мандрівники значно поповнили запаси їжі і питної води, на радість Пончику, який мав прекрасний апетит.

На світанку п’ятого дня команда "Мрії" прокинулася від дивного шуму. Якірець пояснив, що попереду гирло річки. Тому необхідно сховати вітрила, задраїти люки і спуститися під воду. Так значно безпечніше буде подолати перехід до моря. За лічені хвилини вітрильник перетворився у субмарину. Команда зібралася перед величезним екраном, через який можна було спостерігати за всім, що відбувається ззовні. Навколо все вирувало, субмарину кидало зі сторони в сторону. Коли все стихло, перед мандрівниками відкрилась дивовижна картина. Риби всіх розмірів і кольорів бавилися у коралових садах. Під враженням Гусля заграв на флейті ніжні мелодії, поет Цвєтік написав вірші, а Тюбик старався намалювати як можна більше фантастичних картин .

Субмарина занурювалася все глибше. Зникли яскраві мешканці моря. Згодом все оповив суцільний морок. Раптом потужні прожектори вихопили у темряві гігантську підводну скелю - грот, вхід до якого перекривав величезний спрут. Своїми щупальцями він оповив субмарину і вже хотів її розчавити. Та його увагу привернули істоти, що хаотично рухалися в середині . Декілька хвилин спрут спостерігав за ними, а потім потягнув субмарину у глиб гроту. Мандрівникам відкрилася дивовижна картина. Підводна галявина була вкрита неймовірними по красі поліпами. Тисячі морських мешканців плавали всюди. Вони були схожі на вже відомих нам коротунів. Але замість ніг у них були риб’ячі хвости. Вони займалися своїми справами, а тепер з подивом дивилися на незвичайний предмет.

В субмарині тим часом паніка припинилась. Мандрівники зрозуміли, що морське чудовисько не завдасть їм шкоди. Земляни були вражені побаченим і готувалися до евакуації. Для цього всі одягли спеціальні скафандри, в яких можна було дихати і пересуватися під водою. Скафандр сконструювали навіть для песика Бульки. Коротуни вийшли із субмарини і роздивлялися - навкруги . Тим часом спрут повернувся на свою варту. А до мандрівників в упряжці морських коників мчав один із місцевих мешканців. Він радо привітав прибульців і запросив їх у гості до володаря Океанії. Ті радо погодилися. Тут з'явилися декілька упряжок морських коників. Гості сіли у великі мушлі, які служили каретами, і вирушили за провідником. Краса навколо була неземна.

Скоро екіпажі під’їхали до перлинового замку. Вартові трубили у екзотичні мушлі. Жителі Океанії радо вітали гостей, хоча земляни були першими гостями в історії Океанії. Прибульці під’їхали до трону володаря. Він був дуже радий і оголосив бал на честь гостей. Всі танцювали і веселилися. Землянам було трохи незручно танцювати у скафандрах. Але це не затьмарювало загальне свято. Жителі Океанії виявилися дуже гостинними і допитливими. Вони розпитували про життя на суші, розповідали про свою країну. Особливо подружився володар Океанії з професором Якірцем і Знайком. А його наймолодша донька заприятелювала з Незнайком і його песиком.

Але настав час прощатися, бо запаси кисню у скафандрах вже майже вичерпалися. А коротунам ще треба було повернутися з морських глибин на поверхню. Жителі Океанії подарували землянам мушлі і корали. Навіть акваріуми з рибками і крабиками. Дуже хотілося доньці володаря Океанії залишити собі песика Бульку. Він був такий потішний. Ганявся за рибками між коралами, смішно хитав хвостиком, коли наздоганяв якусь із них. Але це було не можливо, бо без кисню песик загинув би під водою. Мандрівники тепло попрощалися із жителями Океанії. Всі дякували Незнайкові, бо завдяки його ідеї ця зустріч відбулася.

Спрут обхопив субмарину своїми щупальцями і виніс її з морських глибин на поверхню, а сам  поринув у безодню.

Коротуни Поставили вітрила, і вітер поніс "Мрію" до Огіркової річки, до рідного дому. Всі обговорювали свою дивовижну подорож. І тільки Незнайко сидів осторонь на палубі. Він вже мріяв про нові пригоди .