Василь Малишка
Пізнайко та новорічні пригоди
Казка для дітей молодшого шкільного віку
Пролог
Ранній підйом В одній маленькій хатинці жили троє друзів - Ласунчик, Білочка та Пізнайко. Хатинка була тісною для трьох, але друзі мало часу проводили, сидячи у ній, бо їм більше подобались мандри та пригоди. Одного зимового дня, рано-ранісінько Ласунчик устав, сонно подивився на календар і, наче дикий, почав стягувати ковдри з друзів, смикаючи їх за плечі й будячи з такими словами: - Підйом! Вставайте! Швидше! - Куди ти так поспішаєш? Це ж тільки шоста ранку… М-м-м… - сказав Пізнайко. - Післязавтра вже Новий Рік! - М-м-м… Невже?! – гуртом запитали Пізнайко та Білочка. – Ура-а! Тоді вже всі повставали. Вони домовились: Пізнайко зрубає ялиноньку, Ласунчик її повезе, а Білочка тоді буде готувати їжу вдома. А потім, всі троє будуть прикрашати ялиночку!
Пригода перша. Ведмідь як перешкода
До лісу було дві дороги: одна - з пагорба та друга - знизу по стежці. Друзі вибрали перший варіант, бо ще хотіли повозитися на санках. Вони сіли… й полетіли! Раптом перед ними з’явився кріт. Маневр – і він уже позаду. Так само легко обійшлося і з каменем та сосною. Та раптом, на дорозі з’явився ведмідь! - Що ж робити? – заметушився Ласунчик. У відповідь - мовчанка. - Придумав! Пізнайко відірвав дошку з саней і кинув через ведмедя. Ведмідь побіг за дошкою, а друзі дісталися лісу. Далі все було без пригод: знайшли ялинку, спитали, чи можна її зрубати. Пізнайко зрубав, а Ласунчик повіз через нижню дорогу. Вдома їх чекала приємна несподіванка: Білочка приготувала солодощі та іншу смакоту. Аромат був неперевершений. - Ось це на Новий Рік!
Пригода друга. Завдання Діда Мороза
Друзів цікавило питання про місце перебування Діда Мороза. На радарі Білочки була вказана така сама відділена від інших хатинка, як і у самих Пізнайка, Ласунчика та Білочки! «Тільки на самій півночі Лапландії» - додала Білочка. Та раптом із каміна почувся гуркіт. Велика постать постала перед ними. Спочатку вони думали, що це ведмідь, але потім стало видно червоні штани, шапка з білим бомбончиком, чоботи, великий ремінь, червона мантія з білими рукавами та червоний ніс – Це ж Дід Мороз! Біля нього - багато невисоких чоловічків – ельфів. - О, Діду Морозе! А ми саме збирались до Вас іти, - сказали Борсучок, Хом’ячок і Білочка. - Я це побачив і ще, знаючи, що ви умієте тримати таємниці, вирішив вас попросити про допомогу ельфам рознести подарунки. Я дуже сильно кашляю і боюся, що розбуджу дітей. Випийте цієї води, щоб стати невидимими. Ельф Андре скаже вам, куди йти. Ну що ж, прощавайте! – і зник.
Пригода третя. Таємниця під ялинкою
Це була довга ніч. Одне вікно, друге, димар – через них доводилось заходити в доми ельфам та трьом мандрівникам. Врешті-решт вони відвідали усіх дітей. Пізнайко згадав, що тільки у них нема подарунків. Друзі засмутились. Але раптом вони побачили, як виглядають краєчки пакунків з-під ялинки. У вікні з’явився Дід Мороз, усміхнувся, кліпнув одним оком та зник. Білочка побачила книжки «Казки про дівчат і принцес» - три томи, Ласунчик – металеву коробку з вирізьбленим тортом, а в середині був сам торт, а Пізнайко – набір дослідника – старовинну лупу, енциклопедію артефактів, олівець та велику карту світу. Ялинка була дуже гарною. У захопленні всі вигукнули: - Новий Рік – це свято всіх людей, тож з Новим Роком!
Листопад 2009 р.
Василь Малишка, 11 років, Ужгородська гімназія | 
