Одного разу на подвір’ї

У нас з’явився дивний кіт,

Що поведінкою своєю

Мене до себе він привлік

Був котик цей малого зросту

А оченятами косий

На лапах мав якусь коросту

І щось там дивне шепотів

Мені здалося, що ця кішка

Якась чарівная була

Адже дивилась якось дивно

І підморгнула, мов бджола

Потім скосивши смішно очі

Вона побігла прямо в сад

І там, добігши до черешні

Скакнула прямо в очерет

За кішкою я поспішила,

Бо дуже дивно то було

Адже ні їсти не просила,

Ні гладитись не підішла...

А в очереті тим часом

Із кішки вийшло мишеня

І посміхнувшись мені хитро

Воно сказало:

„не дивуйся! Цю кішку-корабель

Мені подарував дідусь,

Аби я зміг пройти весь світ,

Нікого не злякавшись...

У світі так багато дива

Уся планета так красива!

За ці дива і цю красу

Потрібно Бога вихваляти

І не боятися іти

На зустріч мріям,

Які здійсняться,  в той же час,

Коли у сні прийде Пегас...”

І миша зникла

Я ж пішла додому спати укладатись

І мріяти про світ краси і гарної людської доброти

Настуся Грицюк (місто Костопіль)