Всі ми родом з дитинства. Кожен міряв босими ногами глибину калюж на сусідському подвір’ї, ловив метеликів, і літав уві сні.... А ще дитинство – це казка. Мені щиро жаль тих нещасних дорослих, у житті яких не було казки. Які не вірять у те, що подарунки під ялинку кладе Дід Мороз, що баба Яга літає в ступі, що дітей (принаймні, їхні душі, не приносить лелека. (До речі, цікавий факт: лелека – птах слов’яського бога Леля, який за повір’ями був безпосередньо пов’язаний з народженням дітей. „нічого ні з чого не виникає і нізвідки не береться” – казали філософи. Дитяча віра в казки є відголосом давнього міфологічного світогляду наших предків, оскільки кожен онтогенез є повторенням етногенезу (як із біологічної, так і психологічної точки зору). Причому, в ході розвитку дитини відбувається еволюція її віри в казку, хоча кожен етап цієї еволюції не щезає зовсім, а залишає свій відбиток у свідомості людини. Спочатку малеча зачитується казками про тварин і на цьому етапі відбувається інтеріоризація суспільних архетипів, потім – їй стають цікавими чарівні казки, причому вони часто ототожнюють себе з персонажами казок. І чим безсиліша, безправніша і знедоленіша дитина тим більше значення для неї мають ці казки. Вона перебирає на себе функції персонажів і таким чином формує в собі впевненість та віру у власні сили.

У всьому світі, не дивлячись на Конвенцію прав дитини, малеча залишається найбезправнішим прошарком. Відомо, наприклад, що в Росії покарання за жорстоке поводження з тваринами значно строгіше, ніж покарання за жорстоке поводження з дітьми, причому довести факт дуже важко. Діти безсилі реально що-небудь змінити в реальності й тому хочуть відчути в собі силу хоча б... Гаррі Поттера. З точки зору дитячої психології пані Роулінг дуже правильно підійшла до формування образу головного героя своєї епопеї. Він достатньо дорослий, щоб за ним хотілось потягнутись, він має зовнішність типового „ботаніка”, отже він простий і щирий ( а дітям, як і дорослим, вже так набридли персонажі з процентним співвідношенням мозку та м’язів 0,005:100 відповідно), він живе в казковому світі, а дітям так потрібна казка; він змушений був постійно боротись, але він завжди перемагав.

***

„Він теж був маленьким, його теж ображали, він теж був сиротою, але став сильнішим за інших, подолав зло, а ще його життя цікаве і повне пригод „ – десь так приблизно думає маленький читач. Ви не хочете, щоб ваша дитина захоплювалась Гаррі Поттером? А що ви можете запропонувати їй навзамін? Може, треба дати їй відчути, що її люблять? Може, варто зробити її життя насичченішим та яскравішим?

Л. Мусі хіна, редактор дитячих видань

 і мама короокої сміхунки Елічки..