Цей діалог в маршрутці між батьком і його п’ятирічною донькою змусив мене замислитись щодо значного „помолодшання” користувачів Інтернетом.
А й дійсно, давно настав час дізнатися з якого віку малеча починає виходити в мережу Інтернет, які сайти існують для найменших користувачів та що пропонують дорослі задля розвитку дитини через комп’ютер. Саме заради цього я вирішила зробити аналіз дитячих Інтернет-ресурсів.
Правила створенні для того, щоб їх порушувати
За інформацією щодо „дитячого Інтернету” звернутись довелось знову ж таки до мережі. Перше, що потрапило мені на очі – це лікбез щодо безпечності перебування дітей у віртуальному просторі, а саме – правила користування Інтернетом. Так як я вважаю себе законослухняною громадянкою Інтернет-простору, то обійти такі поради ніяк не змогла. Якщо довіряти розміщеній інформації, діти починають привчатися до користування безмежним простором інформації з двох - чотирьохрічного віку. Саме ця категорія сучасної малечі й привернула мою увагу. Відповідно, першим чином я ознайомилася з правилами поводження в сітці для найменших користувачів.
Творці Мікрософту радять батькам обов’язково бути присутніми під час виходу малечі в Інтернет. Проте мені дана порада нагадала інструкцію по користуванню туалетним папером. Не можу собі уявити, щоб дворічна дитина без допомоги дорослих свідомо вмикала комп’ютер, підключалась до мережі та шукала потрібну їй інформацію у сітці. Другим за рахунком правилом рекомендовано було додати дитячі сторінки у „вибране”. Це дозволить дитині привчатися самостійно входити до того, чи іншого сайту. Ось з цим не можу не погодитись – навіть дорослому буває складно кожен раз заново знаходити потрібну інформацію, а що вже казати про дитину? Тільки не забудьте потурбуватися щодо того, щоб поруч з дитячою сторінкою у „вибраному” не знаходились суто дорослі сторінки, адже невірно наведений курсор та необережний клік мишки можуть вивести дитину зовсім не туди, куди потрібно.
Необхідно навчити дітей не виказувати особистої інформації (адреси, місць прогулянок, матеріального статку сім`ї тощо) незнайомцям з Інтернету. Це стосується усіляких чатів, в які, до речі, найменших користувачів радять не пускати, навіть якщо це повністю дитяча сторінка і батьки набирають відповіді за своїх вельми „продвинутих”, але не вельми писемних дітей. Старших дітей, які користуються Інтернетом самостійно, потрібно привчити розповідати про своє спілкування в чаті, повідомляти, якщо виникають конфліктні ситуації, або якщо діти чимось налякані.
Контролювати діяльність дітей в Інтернеті можуть допомогти новітні програми, які теж не зайвим буде придбати. Щоб не заглиблюватись у технічні характеристики, скажу лише, що за їх допомогою можна побачити, які саме сайти самостійно споглядало ваше чадо. Якщо дитина хоче листуватися зі своїми знайомими, то бажано мати сімейний мейл, а не окремі скриньки. Це допоможе батькам зберегти контроль над ситуацією. Проте настільки суворий нагляд мене дещо засмутив, коли я вирішила уявити себе на місці дитини. Виявляється, одним із правил користування Інтернетом для дітей є обов`язковий нагляд батьків, який порушує конституційне право будь-якої людини на таємницю листування. Батьки ж не підслуховують розмови малечі, коли та спілкується між собою в пісочниці! А от щодо Інтернету ситуація зовсім інша. З одного боку це зрозуміло – небезпечно випускати чадо в світ, повний зовсім недитячих переживань, жорстокості та неправдивої інформації. З іншого боку, тотальний нагляд може підірвати дружньо-партнерські стосунки між батьками та дітьми (в першу чергу тут іде мова про підлітків). Відповідно, найкращим способом є довірливе спілкування щодо Інтернету між старшим поколінням та їх технічно підкованими нащадками.
Останнім у переліку Інтернет-пересторог було правило щодо обмеження часу перебування дітей у мережі задля збереження здоров`я їхніх очей та заради профілактики Інтернет-залежності. Ось з цим я не можу не погодитись, адже мене саму слід обмежувати в часі користування мережею, інакше я просто загублюсь у безмежному просторі пошуку інформації та спілкування.
Але правила створені, щоб їх порушувати. Безперечно, будь-яка дитина по мірі дорослішання буде шукати можливості безконтрольного користування Інтернетом. Саме тому батьки мають привчити своє чадо до розумного використання Інтернет-можливостей ще до того, як воно стане повністю самостійним у вирішення технічних питань.
Проте досить сухих правил, час реально випробувати „дитячий Інтернет”, чим я, власне, і зайнялась.
Краще один раз побачити, ніж сто разів почути
Особистому враженню я завжди довіряла більше, ніж словам інших людей, тому й відправилась у самостійну подорож по сторінкам дитячого Інтернету.
Перші спроби пошуку виявились не дуже вдалими. Україномовні сторінки я так і не відшукала, тому довелося змінити мову на RL; але навіть тоді те, що я змогла знайти, мало відповідало моєму власному уявленню про дитячі сайти.
Отже, сторінка перша. Це сторінка на культурному порталі, підкреслю, на порталі для дорослих. Мабуть, тому вона і не має того вигляду (цікавого, різнокольорового, яскравого), який повинен бути у власне дитячої сторінки. А от лінки з обох боків активно запрошують на дещо недитячі розваги. Мою увагу привернув „Дельфійський оракул”, який обіцяв миттєве гадання з стовідсотковим результатом. Недовго думаючи, я задала йому питання щодо долі моєї статті – чи потрапить вона у ТОП, але оракул розгубився і видав щось незрозуміле на зразок „Гроші – найкращий подарунок. Усе інше коштує занадто дорого„. Ну що ж, стаття статтею, а от оракул дещо здивував. У переліку різноманітних гадань є зовсім недитячі - щодо кохання та бізнесу. У фотовиставках на тому ж сайті пізнавальні фотографії, що придатні для перегляду, однак навряд чи зацікавлять малечу. Це чорно-білі знімки істориків-мандрівників, які мало відповідають дитячим очікуванням щодо яскравих та цікавих фотографій. Після перегляду фотовиставки я відправилась до місцевого чату. Не підкачало почуття гумору творців сайту – чат на цій сторінці називається „МЧС” (мій сердечний чат). Увійти в нього дійсно можуть навіть діти – ніякого пароля не треба, потрібно лише внести своє ім`я, що я і зробила... Однак крім мене там нікого не було, тому досхочу надивившись у пустий екран з однісіньким лише моїм словом „привіт”, мені довелось продовжити мандрівку дитячими Інтернет-сторінками.
Виявилось, що одним із найпопулярніших Інтернет-конкурсів для дітей є не менш популярний серед дорослих конкурс краси. При чому бажаючі взяти в ньому участь часто забувають про напис „ДИТЯЧИЙ”: поруч з фотокартками 6-7-річних янголят з`являються фото 16-17-річних напівоголених дівчат. Як їх судити в рамках одного конкурсу особисто мені не зрозуміло.
На другому сайті, що потрапив мені на очі, здивувало „лялькове модельне агентство”, яке являє собою сторінку, вщент заповнену дрібними малюнками ляльок. Їх неможливо збільшити, щоб роздивитись, переміщувати їх також не можна. Задля чого вони знаходяться на сторінці сказати важко. Хіба що заради того, щоб навчити дітей розглядати дрібні деталі.
Однак достатньо цікаві дитячі сайти все ж існують. Щоправда, на відміну від англомовних дитячих сторінок, орієнтовані вони на дітей середнього та старшого шкільного віку. Пояснити це достатньо просто – за кордоном Інтернет вже давно став частиною повсякденного життя громадян, у тому числі й дітей. Саме тому і в школі, і вдома малеча має можливість доступу до всесвітньої мережі. До речі, англомовні сайти для малюків надають чудову можливість допомогти дитині у вивченні іншої мови. Вони достатньо прості в користуванні та цікаві для найменших користувачів за рахунок яскравості.
Але повернемось до російськомовних сайтів. Їх побудова досить проста. На сайтах, які орієнтовані на найменших користувачів, дуже легко входити у різні розділи. Достатньо навести курсор на одну з яскравих картинок головної сторінки і одразу можна потрапити до фонотеки, „ігрової кімнати” чи розділу казок. Більшість казок можна не тільки прочитати, а й прослухати, що робить цю сторінку придатною для неписемних малюків. Казки написані не тільки відомими дитячими письменниками, а й молодими авторами. Також на сайті є сторінка поезії, дитяче караоке та багато іншого.
Досхочу набавившись розвагами для малюків, я відправилась на наступну сторінку, що призначена для дітей старшого віку. Вона орієнтована не тільки на дітей, а й на їхніх батьків. Для батьків є інформація комерційного характеру щодо Інтернет-магазинів товарів для дітей, а також методичні поради від педагогів, реклама подій, каталоги послуг. Відповідно для самих школярів є інші розділи. Мою увагу привернув один з дитячих конкурсів – конкурс малюнків під промовистою назвою „Каля-маля”. Серед зображень тварин, квіток та людей чільне місце посідає малюнок комп’ютера. Ось вона, життєва правда юних художників!
Також на сайті є форум. Серед найчастіше обговорюваних тем – спорт, підліткові комплекси, мобільні телефони. Ніки, під якими підлітки заходять в чат, одразу виказують кумирів сучасної молоді – тут і Анжеліна Джолі, і Емінем, і ще маса акторів та співаків.
Проте на даній сторінці є можливість не тільки поспілкуватися, а й дізнатися багато цікавого. Для тих, хто бажає знати про світ більше, ніж написано в шкільній програмі, є пізнавальна інформація. Тут вражаючі факти з астрономії та фізики, відомості про піратів, каталог кораблів різних країн та цікава географія. Фактично кожна дитина середнього та старшого шкільного віку може знайти щось на свій смак. Особисто мене даний сайт приємно здивував своєю різноплановістю. При цьому він не втратив актуальності саме для дітей, чим і заслужив на високу оцінку.
Отже, Інтернет-ресурси для дітей дійсно існують і забороняти сучасній малечі користуватися ними немає сенсу. Проте, дитина сприймає світ, не розмежовуючи його на реальний та віртуальний і в наших, дорослих, руках можливість зробити його кращим... Хоча б трохи, і хоча б на сторінках Інтернету.